11 порад про те, як повідомити про спалах коронавірусу від експертів з охорони здоров'я Оксфордського університету Труді Ланг та Пітера Дробака.
COVID-19 протягом наступних кількох місяців буде спільною загальною темою. Він вимагатиме самонавчання та здатності розуміти складні речі, такі як епідеміологія та глобальне здоров'я. Він також вимагатиме більшого залучення від ньюзрумів, що вже спостерігається.
Журналісти Reuters Institute поговорили про ці виклики з експертами з охорони здоров’я Пітером Дробаком та Труді Ланг.
Пітер Дробак – директор Skoll Centre for Social Entepreneurship в бізнес-школі імені Саїда Оксфордського університету. Дробак працює на перетині освіти, охорони здоров'я та технологій, і зіграв велику роль у трансформації системи охорони здоров'я Руанди. Він є магістром громадського здоров’я Гарвардської школи громадського здоров’я та доктором медицини Медичного коледжу Вісконсіна.
Труді Ланг – професорка глобальних досліджень в галузі охорони здоров'я в Оксфордському університеті та старша наукова співробітниця тропічної медицини на кафедрі медицини Нуффілда. Ланг – директорка Глобальної мережі охорони здоров'я, безкоштовної онлайн-платформи для медичних працівників та дослідників у всьому світі для обміну знаннями та методами.
1. Що відрізняє цю кризу від інших криз
Пітер Дробак. Є щонайменше три речі, що виокремлюють цю кризу від інших.
По-перше, це історія, яка стала всепоглинаючою. Зараз важко навіть знайти новину, яка не стосується коронавірусу. Ця тема залучила багатьох журналістів, які, можливо, навіть не мають відповідного досвіду.
По-друге, що відрізняється – це ступінь новизни та невизначеності. Вірус з’явився близько трьох місяців тому. Існує велика невпевненість у таких аспектах, як поведінка у сфері охорони здоров'я, спосіб передачі та як швидко він передається. Є стільки, про що ми не знаємо. Це дуже швидкий процес. Ця невпевненість залишає багато місця для мізінформації, спекуляцій. Ти хочеш зобразити інформацію чітко та якісно. Але іноді це важко зробити, розуміючи, скільки існує невизначеностей, що можуть підірвати, в першу чергу, довіру.
По-третє, що відрізняється – це роль соціальних медіа. Таке було вже з минулими епідеміями. Але це може бути першою великою епідемією, яка напряму пов’язана із соціальними мережами. Я бачив мізінформацію та теорії змови, але також дуже важливі способи ранньої передачі інформації та обхід традиційних каналів. А також, це важливий механізм розбудови громади в той час, коли ми знаходимося в ізоляції.
2. Роль мізінформації та соціальних медіа
Пітер Дробак. Ця пандемія нова і страшна. Є безліч невідомого. Тож це ідеальне середовище для теорій змови. На жаль, ці теорії отримують кліки, оскільки вони вселяють страх та емоційні відповіді.
Одне, що я зауважив, – це те, що великі технологічні компанії намагалися створити досить чіткий відгук на мізінформацію.
Якщо ми говоримо про їхню відповідь на мізінформацію в контексті Brexit або виборів Президента США, Facebook цим дійсно переймався, щоб її зупинити, оскільки не хотів сприйматися політично заангажованим.
Ситуація з вірусом є менш політичною за своєю природою, тому що впливає на кожного, і ці компанії менше стикаються з негативними наслідками у відповідь на займання сильнішої позиції. Вони діяли швидше, і це давало надію. З іншого боку, вони були шоковані. Але це показує, які великі зусилля вимагають від цих компаній для боротьби з цією проблемою.
3. Поширення повідомлень щодо охорони здоров’я
Труді Ланг. Повідомлення громадського здоров’я є дуже важливими. Повідомлення з питань охорони здоров'я повинні бути правильними для населення та відповідати контексту. Я працюю з великою кількістю соціологів та антропологів. Вони говорять нам, що для успішного інформування в галузі охорони здоров’я меседж потрібно донести до 80% населення. Це те, що ми бачили з Еболою. Ми переконали 80% населення довіряти нашим повідомленням: що вони повинні мити тіло і дотримуватись дистанції і все таке. Ці речі дійсно є ключовими, і преса цілком критична для цього.
"Щоб повідомлення громадського здоров'я було успішним, ви повинні охопити 80% населення, і це повідомлення повинно бути правильним для населення та відповідати контексту"
Труді Ланг
4. Необхідність повідомляти, що це реальна загроза
Пітер Дробак. Ситуація справді серйозна. Це щось реальне. Це може стати найважливішою катастрофою в галузі охорони здоров'я для цілого покоління. І важливо кожному усвідомити це. У кожного є момент, коли вони розуміють, що більше не в реальному часі, і важливо достукатися до них. Але не правильно впадати в паніку. Не правильно приховувати інформацію, про те що це масштабно і страшно, бо так воно і є. В ідеалі певний рівень страху надихає на дії, але не паралізує.
Я, звичайно, бачив занадто багато необізнаної журналістики, яка доносила, що ситуація не така вже й погана. Ми бачили лідерів, які намагались заспокоїти громадськість, але, фактично, мінімізація проблеми – це і є реальна загроза. Ми маємо усвідомити, що це інший сценарій. Ми повинні усвідомити, що все наше життя зміниться.
5. Роль дослідницької спільноти
Труді Ланг. Завдання дослідницької спільноти – слухати те, що говорять політики та рішення, які вони приймають, і допомагати журналістам ставити ці рішення в контекст і намагатися пояснити їх. Політики мають спланувати найгірший сценарій і поставити все на свої місця. Але потім журналісти пишуть про це, а наша роль як науковців пояснювати: «Вони роблять це тому, що...». Ми можемо пояснити, що означає ефективне тестування. Ми маємо пояснювати науку, що стоїть за всіма цими рішеннями.
6. Як вселити довіру, будучи критичними
Пітер Дробак. Я був дуже критичним, щодо реакції уряду Великобританії на пандемію. На початку була чітка, дуже агресивна підготовча реакція. Пізніше змінилася ситуація і реакція. І тоді тривога відступила у багатьох медичних та громадських спільнотах охорони здоров’я. Був великий супротив і тиск, спровокований розворотом на 180 градусів. І ми втратили багато часу в процесі.
У той період журналісти перебували в незручному становищі. Ми знаходимося у воєнних умовах. Нам потрібні люди для спільної роботи. Ми хочемо бути впевненими, що наш уряд збирається нас очолити. Тож якщо наш уряд забезпечує нас стратегією та настановами, чи слід нам вірити що це вірні речі? І коли вони не говорять правильні речі, це не обов'язково зловмисно.
Критики, як я, зіткнулися зі скептицизмом і зі словами як: «Ви просто намагаєтесь привернути увагу». А ми просто допитувались про рішення, які приймалися. Я відчував, що у ЗМІ Великобританії було трохи несміливості та недостатньо скептицизму в уряді. Тільки після розголосу і незадоволення з боку спільноти громадського здоров’я та інших, вони змогли відреагувати на ситуацію таким чином, щоб не було прямої комунікації з урядом.
7. Що робити журналісту
Труді Ланг. Я говорила з кількома журналістами, які заздалегідь визначили свою точку зору, і повністю помилились, через їхню безвідповідальність. У багатьох азіатських країнах ми спостерігаємо дуже мало випадків, і журналіст [британської] національної газети запитав мене про це. Він запитав мене, чи вважаю я, що вони приховують випадки зараження в тих країнах. І ні, я так не вважала. Я думаю, що країни ставляться до цього відповідально. Це неправильний напрямок, яким журналісти продовжували йти, тому я не хотіла, щоб мої слова перекручували. Такі речі можуть змусити мене відмовити у запиті від іншого журналіста.
8. Як заохочувати людей залишатись вдома
Пітер Дробак. Люди мають різну мотивацію бути лицарем чи ні. Для мене найголовніше повідомлення: «Це не про тебе. Це про людей, які тебе хвилюють». Це може бути ваш сусід чи член вашої родини. Тут має місце ефект метелика: таке уявлення, що вибір, який ви робите, може завдати шкоди іншим людям в майбутньому. Будьмо просвітниками, але так само не забуваємо присоромлювати. Ми повертаємось до воєнного часу, який багато хто з нас ще не переживав у своєму житті. Це часи Другої світової війни. Необхідні зусилля з мобілізації у воєнний час. Фабрикам потрібно буде починати робити різні речі. Нам доведеться потрапити в такий стан воєнного часу дуже скоро.
"Ця криза є серйозною. Якщо ви журналіст, спокійно пишіть про всю серйозність. Де можливо, намагайтеся вселити розуміння того, що ми всі разом".
Пітер Дробак
9. Як будуть виглядати наступні чотири місяці
Пітер Дробак. Скоріш за все перед оздоровленням все має ще погіршитись. Навіть через два тижні ізоляції Італії ситуація залишається неконтрольованою. І це показує, що як тільки вона досягне певного швидкого розвитку, зупинитися буде надзвичайно важко. У Великобританії та США ми перебуваємо у фазі активного розвитку. Ми були спіймані зненацька. Ми поступилися. І тепер ми побачимо багато заражених і багато смертей. І це дуже не добре.
На Близькому Сході, в Африці та в Латинській Америці багато чого неясно. У Африці південніше Сахари ми спостерігали небагато зареєстрованих випадків. І це викликає запитання, чи це через теплу погоду, чи тому, що люди молодші, або тому, що уряди не проходять тестування. Я підозрюю, що останнє.
Тож я думаю, що через чотири місяці у деяких частинах світу це ще буде відчуватись. Як тільки це вдарить, якщо ви нічого не зробите, щоб згладити криву, між дев’ятим та тринадцятим тижнями буде знову загострення. Навіть, враховуючи, що майже кожна країна робить щось для уповільнення розповсюдження, ситуація може затягнутися ще на багато місяців. Це означає, що багато країн можуть досягнути піку тільки протягом кількох місяців.
Країни, в яких почалась епідемія (Китай, Сінгапур, Південна Корея) стикаються з різноманітними проблемами. Вони закрили більшість підприємств та зупинили соціальну взаємодію. Але, як тільки вони повернуться у звичний режим, вони зможуть побачити черговий сплеск. Тож, чого ми дійсно не знаємо – це як повернутись до звичайного життя, не створюючи ризику. І чи це можливо взагалі?
Тож навіть ті країни, які досягли успіху в тому, щоб повернутись у звичайний режим, зустрічаються з ще одним складним викликом: як збільшити економічну активність, щоб мінімізувати біль і шкоду для найбільш вразливих і зменшити ризик повернення вірусу. Це б могло трохи полегшити ситуацію, трохи заблокує вірус протягом наступних півтора року. Тож швидко це не минеться.
10. Які країни краще оснащені
Пітер Дробак. Системи охорони здоров’я, що мають більше ресурсів, як правило, краще від цього не працюють. Всюди десь від 10% до 20% людей заразиться та будуть серйозно хворіти. Тобто, немає значення наскільки добре оснащені країни, такі як Руанда: якщо у них в країні є лише з десяток апаратів штучної вентиляції легень, вони все одно будуть переповнені.
Ще одна риса, яка дійсно важлива – це універсальна охорона здоров'я. У США, де 28 мільйонів людей є незастрахованими, а багато інших «недострахованими» (що означає, що особа має страхове покриття, але ліміти можуть бути недостатньо високими, щоб покрити повні витрати), і візит до лікаря може коштувати вам сотні доларів – люди не поїдуть проходити тестування, і це виллється у велику проблему.
На додачу до цього, що б система охорони здоров’я не робила аби впоратись з коронавірусом, завжди має поставати запитання, як ваша система поводить себе з людьми з іншими видами захворюваннями. Ми спостерігали еквівалентну кількість смертей під час епідемії Еболи, малярії, діареї, жінок, що помирають під час пологів та інших звичайних умовах. Це все відбувається оскільки система охорони здоров’я зруйнована.
Наостанок, ми маємо створити ефективні заходи охорони здоров’я. Для того, щоб стримувати спалах, важливою є можливість тестувати дуже широко. Потрібно ізолювати заражених людей і відстежити всіх, з ким вони контактували протягом останніх семи днів, відстежувати та ізолювати їх протягом двох тижнів.
Багато країн Азії хвилювались щодо наступної хвилі ГРВІ і встрибнули в цю ситуацію дуже оперативно. Іншою країною, яка бореться досить ефективно, стала Руанда. Її іноді називають Африканським Сінгапуром. У них було чимало побоювань щодо нового спалаху Еболи, і система заходів, відпрацьована під час минулих епідемій почала працювати одразу. Вони дуже швидко запровадили обстеження в аеропортах, поставили станції для миття рук на автовокзалах, і можливості для перевірки набагато швидше, ніж інші країни Африки.
11. Заходи, вжиті найбільш успішними країнами
Пітер Дробак. Країни, які зробили все правильно, зробили певну комбінацію з одних і тих самих речей.
По-перше, вони діяли одразу. Вони сприйняли ситуацію серйозно. Ми перебуваємо в ситуації невизначеності, і це може призвести до того, що ми будемо реагувати занадто гостро або не відреагуємо взагалі. Я б краще помилився, в тому що робив занадто багато, і був звинувачений у вигадці, ніж у не діяв взагалі, в той час, як багато людей помирає, оскільки реакція надто повільна.
По-друге, вони провели широке тестування. Південна Корея славиться цим. Вони розширили масштаби тестування. Тестування проходили по 10 000 людей на день. Ви, напевно, читали про експрес центри тестування одразу в машині. Кожен це може зробити. Це дуже просто та не перевантажує систему охорони здоров’я, тому що людям не потрібно приходити в пункт і сидіти з купою інших хворих, щоб пройти тест. Тестування – це добре. Воно дає вам інформацію про те, що відбувається під час епідемії, яка фактична кількість випадків та як вони збільшуються, а не гадати, де є гарячі точки, і тоді ви маєте змогу діяти цілеспрямовано, щоб одразу «бити» в ці точки.
Третій великий елемент – соціальна дистанція: припинення масових зборів, робота з дому, закриття барів та ресторанів, закриття шкіл, обмеження громадського транспорту. Ми не розуміємо, що з цих речей є найважливішим. Але загальна думка полягає в тому, що чим більше цього відбувається, тим більше ми зможемо обмежити поширення вірусу.
Наостанок. Кожна країна повинна підготувати свою систему охорони здоров’я до сплеску. Згладжування кривої є частиною цього. Але ви повинні переконатися, що медичні працівники захищені, бо якщо вони почнуть хворіти, система охорони здоров’я зруйнується. Ви повинні бути в змозі підготувати паралельну систему охорони здоров’я та піклуватися про людей з коронавірусом у місцях, які повністю відокремлені від решти пацієнтів. Це займає тижні.
Головні висновки
Пітер Дробак. Прозорість, хороша комунікація та довіра громадськості дуже важливі. Ми стикаємося з дуже складними компромісами між індивідуальною свободою та колективним благом. Подумайте про ізоляцію, яку ми спостерігаємо по всьому світу. Усіх просять принести жертву. Кожен має від чогось відмовитись. Тож спілкування та довіра громадськості дуже важливі у такий час.
Ця криза досить серйозна. Якщо ви журналіст, транслюйте серйозність і суворість, але робіть це спокійно. Будьте авторитетними без зверхності. Будьте авторитетними, визнаючи невизначеність та ризик, який існує. За можливості намагайтеся вселити розуміння, що ми всі разом в цій ситуації і що нам потрібно працювати разом, щоб перемогти цей вірус.
Джерело
Фото Gelani Banks/Unsplash